Бізнес завжди генерував багато історій, які з успіхом використовувалися у світовій кіноіндустрії: від моральних притч до конспіративних теорій. Герої фільмів ілюструюють найкращі та найгірші риси людської природи та багато розповідають про жадібність, управління і навіть сам капіталізм.
Саме тому журнал Bloomberg Businessweek провів опитування серед 30 деканів провідних бізнес-шкіл, запропонувавши їм назвати свої улюблені фільми, в яких можна відшукати корисні уроки для власників бізнесу та управлінців.
Ці фільми буде не лише цікаво, але й корисно переглянути студентам бізнес-шкіл, адже в них йдеться про лідерство, етичність та владу. Перелік включає в себе класичні та сучасні фільми, документальні та фантастичні кінострічки, комедії та драми.

А ось і сам перелік фільмів:
Ентузіаст (Gung Ho), 1986
Норма Рей (Norma Rae), 1989
Паттон (Patton), 1970
Зачаровані місяцем (Moonstruck), 1987
Герб та Дороті (Herb and Dorothy), 2008
Секрет мого успіху (The Secret of my Success), 1987
Трохи ризику (Something Ventured), 2011
Чоловік у сірому фланелевому костюмі (The Man in the Gray Flannel Suit), 1956
Конфіскатори (Repo Man), 1984
Внутрішня справа (Inside Job), 2010
Помінятися місцями (Trading Places), 1983
Чарівник з країни Оз (The Wizard of Oz), 1939
Будинок незнайомців (House of Strangers), 1949
Будинок тварин (Animal House), 1978
Соціальна мережа (The Social Network), 2010
Хрещений батько (The Godfather), 1970
Уолл Стріт (Wall Street), 1978
12 злих чоловіків (12 Angry Men), 1957
Мені б у небо (Up in the Air), 2009
Мелодії слави (Tunes of Glory), 1960
Варвари біля воріт (Barbarians at the Gate), 1993
Ризикований бізнес (Risky Business), 1983
Громадянин Кейн (Citizen Kane), 1941
Дивовижне життя (It's a Wonderful Life), 1946
Чужі гроші (Other People's Money), 1991
Маленька вистава (A Small Act), 2010
Різдвяна пісня (A Christmas Carol), 1984
Ділова жінка (Working Girl), 1988
Непокорений (Invictus), 2009
Занадто великий для провалу (Too Big to Fail), 2011

Благодаря замечательному человечку Анне Романике (http://romanichka.livejournal.com)  у меня появилась возможность посмотреть на себя другими глазами. Кажется, мое представление о себе самой и о том, какой я могу быть, перевернулось в ног на голову, ну, или наоборот :-)
Эксперимент, который, как по мне, удался на все 100%. Это похоже на участие в программах типа "Снимите это немедленно" или "Велике перевтілення" . Счастлива, что у меня останется такая память.






 

На улице холодно и мокро, хотя на календаре только 4 августа. Не верится, что лето уже совсем скоро закончится.
Надеюсь, что в этом году нам удастся его продлить хоть немножко :-)
Дома напоминают о тепле и солнышке вот такие желтые красавцы, собранные в поле в прошлое воскресенье.

Поки остаточно не забула, пишу розповідь про нашу поїздку до Львова.
               Назвала її саме так, оскільки незадовго до поїздки Саша відправився у відрядження до Польщі. Було прийнято рішення, що 8 травня він буде повертатись з відрядження і залишиться у Львові, а я приїду до нього на поїзді. Вирішено – зроблено!
               О 7.00 ранку 8 травня Львів зустрів мене холодним вітром і дощем. Але вже з перону це місто почало мені подобатись. Там навіть вокзал має щось особливе і привабливе.
               Квартиру винаймали ми в центрі, на вул. Князя Романа, куди я і приїхала. Тут маленький відступ про пошуки квартири: з початку я навіть не розглядала варіантів проживання в квартирі, була налаштована виключно на готель. Моя подруга, львів’янка, усіма силами переконувала мене жити саме в квартирі, розповідаючи про те, що тільки так я зможу зрозуміти, що таке Львів і відчути справжній дух цього міста. Я здалась перед її вмовляннями і не пошкодувала! Старезні львівські дворики, широкі дерев’яні сходи у під’їзді з кованими поруччям, балкони, обвиті виноградом, по яких люди потрапляють до себе додому – таке побачиш не в кожному місті.
               Незважаючи на дощ, я пішла обстежувати місцевість (Саша повинен був приїхати тільки в другій половині дня). Як і обіцяв хазяїн квартири, вона була в самісінькому центрі. І тільки вийшовши з двору, мені було «подати рукою» до всіх зазначених в путівниках Львівських цікавинок. Гуляючи, знайшла кафе «Краківські ворота», де вирішила поснідати. Тепер сміливо можу радити цей заклад – дуже смачно і за прийнятну ціну. Саша приїхав десь о 16.00 і далі гуляли вже разом. В перший день побачили ми небагато, погода все ж таки трохи завадила.
              Наступного ранку я прокинулась від шуму дощу, що тарабанив по даху і по вікнам. Ну, що робити? Дрібненькими перебіжками доскакали до місцевого базарчика і купили парасолю)). Але, на щастя, вона стала нам в нагоді на зовсім недовгий проміжок часу – дощ припинився і, навіть, трошки вийшло сонечко. Відправились ми снідати в «Криївку». До слова, ми мали намір в ній повечеряти напередодні, але черга на вхід була приблизно з 40 – 50 чоловік)) А вранці проблем з цим не було. Ну, в «Криївці» ми робили все, що роблять там туристи: вигукували слово – пароль, пили «труйку для москаликів», їли смачнюче сало з хлібом, спостерігали як розстрілюють москалів і слухали тематичні співи. До речі, зустріли там своїх знайомих – світ і справді тісний!
             Потім, на площі Ринок ми випадково познайомились з екскурсоводом і прийняли його пропозицію показати нам місто. Гуляли ми з ним близько 3 годин, він показав нам усі відомі місця Львова і розповів трохи історії. На екскурсії з нами була ще одна пара: вона – киянка, він – американець, який знає сім мов, але вона не знає жодної з цих 7)). Я трохи попрактикувалась в перекладі. Вона теж намагалась пояснити про що говорить екскурсовод, але чомусь думала, що чим гучніше вона буде вигукувати для нього незрозумілі слова і чим більше разів їх повторюватиме – тим краще він зрозуміє і запам’ятає)).
            Після екскурсії нас чекала зустріч  з фотографом. Знайшла я цю дівчину на сайті фотографів і, недовго думаючи, домовилась з нею про фото прогулянку. Завтра очікую від неї усі фото. Поділюсь враженнями: мені надзвичайно сподобалась ця задумка (вже не пам’ятаю в кого я її поцупила). Ми отримаємо гарні фото з цього чудового міста, де ми вдвох, яких би не мали, оскільки просити перехожих сфотографувати нас не дуже хотілось.
            Потім ми піднімались на Високий замок, смакували мигдальне печиво і тістечка в "Цукерні", вечеряли в кафе «Під клепсидрою» - гарний заклад, але обслуговування трохи розчарувало і гуляли вже по вечірньому Львову.
            Наступного ранку ми від’їжджали в Київ, але ще обов’язково повернемось в це місто і, сподіваюсь, що не раз!

( Read more... )( Read more... )( Read more... )

( Read more... ) 

( Read more... ) 

( Read more... )

( Read more... )